Практичний психолог Прилуцької гімназії № 5 Садова Інна Вікторівна

В разі потреби, Ви можете звертатись до практичного психолога

з 8.00 до 17.00 год. щодня

 

ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ та ДЕРЖАВНА ПІДСУМКОВА АТЕСТАЦІЯ  –  СИТУАЦІЯ ТРИВОЖНА, АЛЕ БЕЗПЕЧНА

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Знайомтесь - психологічний театр - Еліпс (елітні психологи)!

"Театр - це форма знань: він повинен і може бути способом трансформування суспільства. Театр може допомогти нам побудувати наше майбутнє, замість того, щоб просто чекати цього майбутнього".  Августо Боаль

Засновником інтерактивної техніки театру-форуму є творець народного театру Бразилії Августо Боаль. Сутність вистави полягала в спільному з глядачами пошуку розв'язання проблеми або виходу зі складної життєвої ситуації. сцени, що розігрувалися у виставі, найчастіше були пантомімічні. Дії акторів нагадували дії скульптора під час створення статуї.

Основний зміст вистави психологічного театру є таким. Протягом 15-20 хв. розігрується міні-вистава з кількох мізансцен, де яскраво демонструються причини ризикованої поведінки. Подібні проблемні ситуації відбуваються з підлітками та людьми, що їх оточують на вулиці, в сім'ї, в школі. Нічого надуманого або неактуального в них немає. вони відповідають реальному стану речей, і найчастіше в основі сценарію лежить чиясь особиста історія або пережитий досвід.У фінальній частині вистави емоційно забарвлена та проблемна за змістом мізансцена переривається "стоп-кадром" і глядачам пропонується змінити кожну попередню ситуацію таким чином, щоб трагедії в подальшому не сталося. Із цього моменту розпочинається наступна частина вистави

Міні-вистава має на меті змусити учасників театрального дійства замислитися над проблемою, зрозуміти, що проблема існує незалежно від того, що вони знають про її складові і як вони до неї ставляться. Суттєвим моментом є обговорення проблеми глядачами.

У квітні 2012 року "Еліпс" став учасником II Міжнародного фестивалю "Світ психології" в м.Києві з постановкою "Серце". Приємно було, коли наймолодшим учасникам фестивалю глядачі аплодували, стоячи, а організатори фестивалю психології (Маноха І.П.) нагородили "Еліпс" екскурсією до нашої столиці.

28 листопада 2013 року був проведений психолого-педагогічний консиліум "Адаптація учнів перших класів"

 

Для батьків майбутніх першокласників

  • Чи готова дитина до школи?
  • Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік?

  • Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання?

Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і татам не завжди легко.        

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток дрібних м’язів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Існує багато психологічних тестів, за якими можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів.

Ми пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в школі.

Для дитини 6-7 років.

  1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

  2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

  3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?

  4. Коли ти снідаєш: вранці чи у вечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?

  5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?

  6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?

  7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?

  8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?

  9. Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?

  10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа / зліва від тебе в цій кімнаті?

  11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?

Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі. Тому у Вас ще все попереду! Більше розмовляйте з дитиною! Читайте разом, і у Вас все обов’язково буде добре! Успіху!

 

ЧИ ГОТОВІ ВИ ВІДДАТИ СВОЮ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

(тест для батьків майбутніх першокласників)

Шановні батьки! Поставте позначку «так» чи «ні» біля кожного твердження.

1. Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.

2. Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки - завелике навантаження для   маленької дитини.

4. Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчителька - її власна мама.

5. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися  читати, рахувати і писати.

6. Мені здається, що діти у цьому віці ще не здатні дружити.

7. Боюся навіть думати про те, як моя дитина вдень не спатиме.

8. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома    доросла людина.

9. Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучається із матір'ю.

10. Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.

11. Моя дитина, по-моєму, значно слабша за своїх однолітків.

12. Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

13. Моя дитина часто говорить; "Мамо, ми підемо до школи      разом!"  

Якщо на 6  і більше тверджень ви відповіли "так", ви самі ще не готові віддати свою дитину до школи.

Щиро дякуємо за співпрацю!

Готуємось до школи

 

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Добре розвивається рука дитини під час аплікації, вирізування, ліпки, конструювання, викладання мозаїки.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

 

Сторінка журналу «Пам'ять про людські долі на війні» 

Війна - це дуже велику горе, горе для обох воюючих сторін. Друга світова війна - це горе для всього світу. В кожній країні є люди, які так чи інакше постраждали від війни. Світ ще довго буде оговтуватися після цього  лиха, бо тоді в ті часи, майже кожна сім'я постраждала від війни. Хтось втратив сина, хтось внука, хтось брата, хтось чоловіка, батька, але незважаючи на те, що пройшло більше 70 років, ми завжди будемо пам'ятати їх подвиг. Багатьох ветеранів, які  боролися з нацизмом уже немає, та це не означає, що ми забули про наших дідів та прадідів, які полягли за наше мирне небо. І неважливо якої ти національності, неважливо в якій країні живеш. Головне, щоб ти цього незабував.

Люди захищали ціною власного життя те, що їм було дороге. Вони полягли за рідних, за державу, за мир, віру в краще майбутнє. Так, як це зображено у творі Олександра Твардовського «Я поліг біля Ржева». Та не тільки  воїни Червоної Армії боролися проти фашизму та планів Гітлера. Наприклад, як Генріх Бель у своєму  творі «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» розповів про німецького пораненого солдата.

Михайло Шолохов написав твір «Доля людини». Він  писав не про героя, який знищив тисячі німців, а про звичайного солдата, який потрапив у полон. За той,  час скільки Андрій Соколов воював, він вбив лише одного ворога. Та й той був  своїм. Хоча... Який він  свій.  Таким «своїм» тільки й треба було підлеститись до того, хто сильніший. Про таких і говорять, що вони готові матір рідну продати за шматок хліба. Вони лишень хотіли врятувати своє життя, недивлячись навіть на долі своїх співвітчизників, їх страждання. Тож я вважаю, що Андрій Соколов вчинив правильно, вбивши зрадника, тому що  він хотів врятувати життя молодого радянського офіцера.

 

 Творча робота із світової літератури на тему

Сторінка журналу «Пам'ять про людські долі на війні»

  Підготував  учень 7-Б класу Прилуцької гімназіі  ім. В.А.Затолокіна  Садовий Андрій